- звеліти
- [звеил’і/тие]
-л'у/, -ли/ш, -лиемо/, -лиете/; нак. -ли/, -л'і/т'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
звеліти
Смотреть что такое "звеліти" в других словарях:
звеліти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
звеліти — лю/, ли/ш. Док. до веліти 1). || Порадити що небудь … Український тлумачний словник
попросити — ошу/, о/сиш, док. 1) перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що небудь; попрохати. || тільки з інфін.… … Український тлумачний словник
попрохати — а/ю, а/єш, док. 1) перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого небудь із проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що небудь; попросити. || тільки з інфін.… … Український тлумачний словник
сказати — скажу/, ска/жеш, док. 1) перех. і неперех. Передати словами думки, почуття тощо; висловитися, повідомити усно що небудь; промовити. || на що. Відповісти; висловити свою думку про що небудь. || Переказати, передати на словах щось кому небудь. ||… … Український тлумачний словник
наказати — I = наказувати (віддати наказ, дати розпорядження що н. зробити), веліти, звеліти, повеліти, повелівати; розпорядитися, розпоряджатися (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); скомандувати (коротко і владно); сказати (дати… … Словник синонімів української мови
злецити — доручати, довіряти, доручити, звеліти, наказати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
